Про видання

Основа календаря — сім сезонів спостережень на Харківщині та Полтавщині. Кожен запис має чотири обов'язкові поля: дата, місце, погода того тижня й вага зібраного. П'яте поле — смак — заповнюється двічі: одразу після заварювання і наступного дня, бо холодний настій за ніч змінюється сильніше, ніж очікуєш.

Дати в таблицях подані декадами, а не числами. Різниця між сусідніми роками сягає десяти днів: одного року береза пішла 8 березня, наступного — 19-го. Тому ми пишемо «друга декада березня» і поруч додаємо ознаку, за якою можна впізнати момент, — крапля на зрізаній гілочці, ворс, що сходить із айви сам, шкірка терну, що тріскається після приморозку.

Регіональність — окрема осторога. Наш календар складено для лівобережної частини країни. У Карпатах цвіт відкривається приблизно на два тижні пізніше, на півдні — на тиждень раніше, і дати доведеться зсувати. Температури й пропорції від регіону не залежать: вісімдесят п'ять градусів однакові скрізь.

Розділи ми переглядаємо чотири рази на рік, щоразу перед початком відповідного сезону. Під час перегляду перевіряємо три речі: чи не змінилися дати після останнього року спостережень, чи не з'явилися листи читачів із суперечливими даними і чи не втратив текст конкретики за час, поки лежав.

Найцінніші листи — ті, де є цифри. «У нас цвіте пізніше» майже нічого не дає; «11 травня, Житомирщина, тиждень тримався плюс дев'ять, цвіт відкрився на чотири дні пізніше за ваш» змінює таблицю. Кілька рядків календаря з'явилися саме так.

Ілюстрацій у звичному сенсі тут немає навмисно. Усе, що ви бачите, — намальовані нами схеми, кола та шкали; жодної фотографії, жодного стороннього зображення. Так текст залишається головним, а сторінка відкривається швидко навіть на повільній мережі.